Ланцюг постачальників ШІ став новою точкою входу
Найважливіше в цій історії — не те, що в Uber стався витік, а те, через кого він стався. Uber зламали не напряму: пробили стіну в підрядника, який обробляє ІІ-навантаження, а далі витік просто потік ланцюгом угору, як вода крізь тріщину у фундаменті. Це рівно та модель ризику, з якою зараз стикається будь-який бізнес, що підключив стороннього ІІ-провайдера до своїх даних — чи то API для генерації текстів, розпізнавання документів, чи чат-бота підтримки. Різниця між Uber і умовною компанією на 40 людей лише в масштабі, а не в природі ризику: якщо у вашого ІІ-вендора немає зрілої служби безпеки, його прогалини стають дірою у вашому периметрі, навіть якщо ви самі ніколи не припускалися жодної помилки в налаштуваннях. Показовий і розрив у часі: від повідомлення підрядника (9 жовтня) до сповіщення кінцевих постраждалих минуло більше місяця. Для бізнесу це означає, що про проблему у свого ІІ-вендора ви, швидше за все, дізнаєтесь із затримкою — і чим пізніше дізнаєтесь, тим пізніше зможете попередити своїх клієнтів або змінити паролі й токени доступу.Три запитання, які варто поставити своїм ІІ-підрядникам уже цього тижня
Уявімо конкретний сценарій: невелике агентство нерухомості в Лісабоні підключило стороннього ІІ-бота для первинної обробки заявок клієнтів — бот забирає ім'я, телефон, скан документа для перевірки особи і передає це в CRM. Якщо провайдер цього бота зберігає скани документів у себе хоча б тимчасово, а його інфраструктура вразлива так само, як у Fireworks, агентство ризикує не лише репутацією, а й штрафами за GDPR — і дізнається про витік, можливо, через місяць після самого зламу, з листа від самого підрядника або взагалі з новин. Звідси три практичні запитання, які варто поставити будь-якому ІІ-вендору, що працює з даними ваших клієнтів: де фізично і як довго зберігаються дані, які ви йому передаєте; чи є в нього зобов'язання повідомити вас про breach у визначений термін (і чи прописано це в договорі, а не лише обіцяно на словах); і чи можна технічно обмежити обсяг і термін зберігання переданих даних до мінімально необхідного. Якщо на будь-яке з цих запитань вендор не може відповісти чітко — це вже само по собі тривожний сигнал, незалежно від того, чи траплявся у нього вже інцидент. Варто сказати чесно: повністю виключити цей ризик неможливо. Будь-який сторонній сервіс — це додаткова поверхня атаки, і навіть великі, добре профінансовані ІІ-компанії зламують не рідше, а часом і частіше, ніж стартапи без зайвого галасу навколо безпеки, просто тому що до них більше інтересу у зловмисників. Завдання бізнесу не в тому, щоб знайти "безпечного" підрядника — таких не існує, — а в тому, щоб заздалегідь розуміти, які дані ви йому довіряєте, і тримати їхній обсяг мінімальним. Саме з цього ми в Dayava зазвичай починаємо розмову з клієнтами, коли вбудовуємо автоматизацію та ІІ-інструменти в їхні процеси: які дані реально потрібні боту чи скрипту для роботи, а які можна взагалі не передавати назовні. Найчастіше з'ясовується, що передавати можна значно менше, ніж здається на перший погляд.Джерело: TechCrunch, "Uber confirms hackers stole thousands of drivers' license information in data breach"
Якщо вас цікавить подібне рішення для вашого бізнесу — залиште заявку на dayava.pt/contactos/.